1-е до коринтянРозділ 14 |
|
1 |
|
2 Як гово́рить хто чужою мовою, той не лю́дям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне. |
|
3 А хто пророку́є, той лю́дям говорить на збудува́ння, і на умо́влення, і на розраду. |
|
4 Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує. |
|
5 Я ж хо́чу, щоб мовами говорили всі, а ліпше — щоб пророкува́ли: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будува́лася Церква. |
|
6 А тепер, як прийду́ я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожи́ток зроблю́, коли не поясню́ вам чи то відкриття́м, чи знання́м, чи пророцтвом, чи наукою? |
|
7 Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лю́тня, коли б не видавали вони різних звуків, — як пізнати б тоді, що́ бринить або грає? |
|
8 Бо коли сурма́ звук невира́зний дає, — хто до бо́ю гото́витись бу́де? |
|
9 Так і ви, коли мовою не подасте́ зрозумілого слова, — як пізнати, що́ кажете? Ви говоритимете на вітер! |
|
10 Як багато, напри́клад, різних мов є на світі, — і жа́дна з них не без зна́чення! |
|
11 І коли я не знатиму зна́чення слів, то я буду чужи́нцем промовцеві, і промо́вець чужи́нцем мені. |
|
12 Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, — дбайте, щоб збагачуватись через них на збудува́ння Церкви! |
|
13 Ось тому́, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти. |
|
14 Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без пло́ду! |
|
15 Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом. |
|
16 Бо коли благословля́тимеш духом, то як той, що займає місце про́стої людини, промовить „амі́нь“ на подяку твою? Не знає бо він, що́ ти кажеш. |
|
17 Ти дякуєш добре, але не будується інший. |
|
18 Дякую Богові моєму, — розмовляю я мовами більше всіх вас. |
|
19 Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою! |
|
20 Браття, не будьте дітьми́ своїм розумом, — будьте в лихо́му дітьми́, а в розумі доскона́лими будьте! |
|
21 У Зако́ні написано: „Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму лю́дям оцим, та Мене вони й так не послухають“, каже Госпо́дь. |
|
22 Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво — для віруючих, а не для невіруючих. |
|
23 А як зі́йдеться Церква вся ра́зом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, — чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви? |
|
24 Коли ж усі пророкують, а вві́йде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його, |
|
25 і так таємни́ці серця його виявляються, і так він падає ницьма́ і вклоняється Богові й каже: „Бог справді між вами!“ |
|
26 То що ж, браття? Коли схо́дитесь ви, то кожен із вас псало́м має, має науку, має мову, об'я́влення має, має вия́снення, — нехай буде все це на збудува́ння! |
|
27 Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за черго́ю, а один нехай перекладає! |
|
28 А коли б не було перекла́дача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові! |
|
29 |
|
30 Коли ж відкриття́ буде іншому з тих, хто сидить, — нехай перший замовкне! |
|
31 Бо можете пророкувати ви всі по одно́му, — щоб училися всі й усі ті́шилися! |
|
32 І ко́ряться духи пророчі пророкам, |
|
33 бо Бог не є Богом бе́зладу, але миру. |
|
34 нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, — тільки кори́тись, як каже й Зако́н. |
|
35 Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, — непристойно бо жінці говорити в Церкві! |
|
36 |
|
37 Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що́ я пишу́ вам, — бо Господня це заповідь! |
|
38 Коли б же хто не розумів, — нехай не розуміє! |
|
39 Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами! |
|
40 Але все нехай буде добропристо́йно і стате́чно! |
1-е Послание к коринфянамГлава 14 |
|
1 |
|
2 Ибо |
|
3 |
|
4 Кто |
|
5 Желаю, |
|
6 |
|
7 И |
|
8 И |
|
9 Так, |
|
10 Сколько, |
|
11 Но |
|
12 Так |
|
13 А потому, |
|
14 Ибо |
|
15 Что |
|
16 Ибо |
|
17 Ты |
|
18 Благодарю |
|
19 но |
|
20 |
|
21 В |
|
22 Итак |
|
23 Если |
|
24 Но |
|
25 И |
|
26 |
|
27 Если |
|
28 Если |
|
29 И |
|
30 Если |
|
31 Ибо |
|
32 И |
|
33 потому что |
|
34 |
|
35 Если |
|
36 Разве |
|
37 |
|
38 |
|
39 |
|
40 только все |
1-е до коринтянРозділ 14 |
1-е Послание к коринфянамГлава 14 |
|
1 |
1 |
|
2 Як гово́рить хто чужою мовою, той не лю́дям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне. |
2 Ибо |
|
3 А хто пророку́є, той лю́дям говорить на збудува́ння, і на умо́влення, і на розраду. |
3 |
|
4 Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує. |
4 Кто |
|
5 Я ж хо́чу, щоб мовами говорили всі, а ліпше — щоб пророкува́ли: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будува́лася Церква. |
5 Желаю, |
|
6 А тепер, як прийду́ я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожи́ток зроблю́, коли не поясню́ вам чи то відкриття́м, чи знання́м, чи пророцтвом, чи наукою? |
6 |
|
7 Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лю́тня, коли б не видавали вони різних звуків, — як пізнати б тоді, що́ бринить або грає? |
7 И |
|
8 Бо коли сурма́ звук невира́зний дає, — хто до бо́ю гото́витись бу́де? |
8 И |
|
9 Так і ви, коли мовою не подасте́ зрозумілого слова, — як пізнати, що́ кажете? Ви говоритимете на вітер! |
9 Так, |
|
10 Як багато, напри́клад, різних мов є на світі, — і жа́дна з них не без зна́чення! |
10 Сколько, |
|
11 І коли я не знатиму зна́чення слів, то я буду чужи́нцем промовцеві, і промо́вець чужи́нцем мені. |
11 Но |
|
12 Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, — дбайте, щоб збагачуватись через них на збудува́ння Церкви! |
12 Так |
|
13 Ось тому́, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти. |
13 А потому, |
|
14 Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без пло́ду! |
14 Ибо |
|
15 Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом. |
15 Что |
|
16 Бо коли благословля́тимеш духом, то як той, що займає місце про́стої людини, промовить „амі́нь“ на подяку твою? Не знає бо він, що́ ти кажеш. |
16 Ибо |
|
17 Ти дякуєш добре, але не будується інший. |
17 Ты |
|
18 Дякую Богові моєму, — розмовляю я мовами більше всіх вас. |
18 Благодарю |
|
19 Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою! |
19 но |
|
20 Браття, не будьте дітьми́ своїм розумом, — будьте в лихо́му дітьми́, а в розумі доскона́лими будьте! |
20 |
|
21 У Зако́ні написано: „Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму лю́дям оцим, та Мене вони й так не послухають“, каже Госпо́дь. |
21 В |
|
22 Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво — для віруючих, а не для невіруючих. |
22 Итак |
|
23 А як зі́йдеться Церква вся ра́зом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, — чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви? |
23 Если |
|
24 Коли ж усі пророкують, а вві́йде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його, |
24 Но |
|
25 і так таємни́ці серця його виявляються, і так він падає ницьма́ і вклоняється Богові й каже: „Бог справді між вами!“ |
25 И |
|
26 То що ж, браття? Коли схо́дитесь ви, то кожен із вас псало́м має, має науку, має мову, об'я́влення має, має вия́снення, — нехай буде все це на збудува́ння! |
26 |
|
27 Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за черго́ю, а один нехай перекладає! |
27 Если |
|
28 А коли б не було перекла́дача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові! |
28 Если |
|
29 |
29 И |
|
30 Коли ж відкриття́ буде іншому з тих, хто сидить, — нехай перший замовкне! |
30 Если |
|
31 Бо можете пророкувати ви всі по одно́му, — щоб училися всі й усі ті́шилися! |
31 Ибо |
|
32 І ко́ряться духи пророчі пророкам, |
32 И |
|
33 бо Бог не є Богом бе́зладу, але миру. |
33 потому что |
|
34 нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, — тільки кори́тись, як каже й Зако́н. |
34 |
|
35 Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, — непристойно бо жінці говорити в Церкві! |
35 Если |
|
36 |
36 Разве |
|
37 Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що́ я пишу́ вам, — бо Господня це заповідь! |
37 |
|
38 Коли б же хто не розумів, — нехай не розуміє! |
38 |
|
39 Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами! |
39 |
|
40 Але все нехай буде добропристо́йно і стате́чно! |
40 только все |